Презентація для учнів "Міжнародний день толерантності"
Його запровадили у 1995 році за рішенням 28 Генеральної конференції ЮНЕСКО. Саме 16 листопада ухвалили «Декларацію принципів терпимості». У ній йдеться про рівність усіх людей незалежно від х віросповідання, етнічної приналежності, кольору шкіри.
Діти України – золотий генофонд держави і її майбутнє. Однак війна забирає їхнє життя і здоров’я, що є трагічно несправедливо. Як вберегти дитяче життя під час війни? Адже їм також страшно. Як не допустити забрати їхнє дитинство?
Ми свідомі того, що наші діти на сьогодні перебувають у важких життєвих ситуаціях, це: загибель батьків, близьких і рідних; відсутність житла, внаслідок бомбардувань; переїзд з рідного, звичного життєвого простору в інше, далеко не завжди комфортне місце проживання; розрив зв’язків з друзями; страх бути вбитим під час бомбардувань. Страшно всім, іноді і дорослим здається, що життя закінчилося, однак зараз найголовніше – не впасти у відчай, а підтримати дітей, старих та немічних, оскільки ми відповідаємо за них. Вберегти їх психологічно та фізично – наш обов’язок. Ми повинні змінити навіть те, що здається змінити не можливо. Це насамперед вивезти дітей з районів бойових дій у безпечне місце, якомога далі від війни, оскільки діти дуже чутливі до того, що відбувається навколо, що відчувають батьки, їхній страх за життя близьких передається і дітям, що є недопустимо. Тому з дітьми потрібно говорити, розповідати правду, але робити це спокійно, впевнюючи їх в тому, що ви обов’язково захистите їхнє життя за будь-яких обставин.
Нагальні проблеми проговорюйте вголос, долаючи труднощі разом, так легше і простіше – «ти не один» і це мобілізує. Звичайна підтримка і теплі слова з вашого боку допоможуть їм заспокоїтися і, головне, що підтримує – проговорювати, що війна обов’язково закінчиться. Намагайтеся не допустити емоційного дискомфорту, щоб не спровокувати відчуття незахищеності, переживання стану тривоги або передчуття можливої небезпеки.
Маленьким дітям частіше читайте казки, показуйте мультики, підліткам – радьте пригадувати свої мрії та зосереджуватися на них, малювати їх на папері. Посміхайтеся, жартуйте, обіймайтеся, пригадуйте приємні моменти з вашого життя.
Важливо частіше виходити на свіже повітря (для вироблення в організмі серотоніну та інших гормонів щастя). Для попередження нічних жахів, не обговорюйте воєнні дії у присутності дітей.
Розмовляйте з підлітками, як з дорослими, адаптуючи їх до реалій життя і цим самим уникаючи шоку заціпеніння, зневіри, дратівливості та агресії. Постарайтеся повернути їх до звичних обов’язків: навчання, прибирання, допомоги по господарству, готування їжі, спілкування з друзями, допомоги іншим. Все це допоможе здолати стрес та заглибитися у буденні справи, не втратити зв’язок з реальністю та віру в перемогу добра над велетенським, нелюдським злом. Наші діти – передчасно стали дорослими. Війна — занадто тяжке випробування для них, для їхньої психіки, це вже точно – не дитяча справа
Інформація подана доцентом Світланою Русіною та лікарем Русланою Нікоряк
