Симптоми лямбліозу зазвичай з'являються через один-два тижні після інфікування. Перша ознака лямбліозу — діарея, за якої частота випорожнень може становити від двох до п'яти разів на день. Інші симптоми лямбліозу в дорослих:
- різкий, неприємний запах калових мас;
- водянисті жовті випорожнення з домішкою слизу;
- підвищене газоутворення в кишечнику;
- постійне бурчання в животі;
- часта відрижка, не пов'язана з прийомом їжі;
- нудота та блювання;
- зниження апетиту;
- біль і спазми у верхній (навколопупковій) частині живота;
- підвищена стомлюваність і загальна слабкість.
До перерахованих симптомів присутності лямблій в організмі часто приєднується підвищена температура тіла. В інфікованої людини може розвинутися алергія на лямблії, що проявляється кропив'янкою. Висип при лямбліозі зазвичай великий — поширюється по всьому тілу. Висипання на шкірі за паразитів, що викликають лямбліоз, можуть свербіти та лущитися.
Профілактика лямбліозу
Лікування не гарантує пацієнту можливості позбутися лямблій назавжди. У разі недотримання запобіжних заходів і гігієнічних стандартів після терапії ймовірне повторне зараження паразитами з навколишнього середовища. Методи профілактики жиардіазу:
- миття свіжих овочів і фруктів перед вживанням;
- дотримання правил особистої гігієни (миття рук після прогулянки на вулиці та відвідування вбиральні, перед прийомом і приготуванням їжі);
- регулярне прибирання кухні, ванної, санвузла;
- уникнення потрапляння в ротову порожнину води під час купання у відкритих водоймах і басейнах.
Як передається лямбліоз?
Лямбліоз передається фекально-оральним шляхом. Цисти виводяться з організму інфікованої людини разом з калом, а потрапляють в організм нового господаря через рот — найчастіше разом з забрудненою водою та продуктами харчування.
Ще один шлях зараження лямбліями — контактно-побутовий. Паразити можуть бути перенесені в травний тракт брудними руками з предметів, з якими контактувала інфікована людина (сповивальних столиків, ручок у вбиральні чи ванній кімнаті, дитячих іграшок). Люди, які перебувають у групі підвищеного ризику зараження лямбліозом:
- учні шкіл, вихованці дитячих садочків і співробітники дитячих установ;
- люди, які споживають немиті овочі та фрукти, некип'ячену воду;
- члени сім'ї інфікованої людини;
- мандрівники, які відвідують регіони з незадовільними санітарними умовам;
- пацієнти з ослабленим імунітетом;
- туристи, які п'ють воду з озер, річок, дрібних джерел;
- люди, які випадково ковтнули воду під час купання у відкритих водоймах.
З фекаліями інфікованої людини може виділятися від ста мільйонів до десяти мільярдів цист щодня. У калі лямблії зберігають свою життєздатність до п'яти тижнів. Для зараження достатньо потрапляння 10 цист у харчовий тракт здорової людини.
Як діагностують лямбліоз?
На первинній консультації інфекціоніст вивчає анамнез, аналізує скарги пацієнта та для підтвердження діагнозу призначає лабораторну діагностику. Виявити цисти дає змогу мікроскопічний аналіз калу на лямбліоз. За гострого перебігу захворювання цисти починають виділятися з випорожненнями через п'ять-сім днів після появи симптомів. За хронічного жиардіазу вони виводяться не щодня, тому результат першого дослідження калу на лямбліоз може виявитися негативним. Для уточнення клінічної картини доведеться здати аналізи повторно.
До високоефективних способів лабораторної діагностики належить аналіз калу на лямбліоз, виконаний методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Тест дає змогу виявити в досліджуваному зразку генетичний матеріал (ДНК) лямблій.
Ще одним методом діагностики лямблій є дослідження крові на антитіла (імуноглобуліни). Вони являють собою білкові сполуки плазми, які починають вироблятися через два-чотири тижні після зараження, перешкоджаючи розмноженню паразитів і нейтралізуючи токсини, що виділяються ними. Тест на антитіла до лямбліозу здатний вказати на гостру або нещодавно перенесену інфекцію.
